ПАВЛО МАСЛАК


РАССКАЗЫ ПОВЕСТИ ПЕРЕКЛАДИ POETICA


Вальтер Скотт

1771–1832

МАЯК

Далеко в глибині глибин
Я бачу витівки мілин.
Рожеве світло йде навстріч
І через хвилі, й поза ніч.
Моряк не гребує мій знак,
Гребе шалено на маяк.

НАСПІВ СМЕРТІ

Ось ти голий і худий,
Дух у небі, вітер – вій!
Грець всьому, що ти молов,
Та залишилась любов.
Ось в польоті топиш гнів –
Ти один з усіх боків,
Лопаєш на віражі,
І конаєш на межі.
Помста не дає надій,
Та хоча ти поза дій, –
Зберігай свою любов,
Як і витрачену кров.
Форму втратиш ти, і стиль,
А в очах розквітне біль.
Крок за кроком чуєш… Так!
Безнадійний ти простак…
Та тоді і прийде тиш.
Ти омріяне облиш –
Не провадиться любов.
Сквирк печальний, кров за кров.


Оригінал

The Pharos Loquitur
Walter Scott

Far in the bosom of the deep
O'er these wild shelves my watch I keep
A ruddy gem of changeful light
Bound on the dusky brow of Night
The Seaman bids my lustre hail
And scorns to strike his timorous sail

(1814)


Death Chant
Walter Scott

Viewless essence, thin and bare,
Well nigh melted into air,
Still with fondness hovering near
The earthly form thou once didst wear,

Pause upon thy pinion's flight;
Be thy course to left or right,
Be thou doomed to soar or sink,
Pause upon the awful brink.

To avenge the deed expelling
Thee untimely from thy dwelling,
Mystic force thou shalt retain
O'er the blood and o'er the brain.

When the form thou shalt espy
That darken'd on thy closing eye,
When the footstep thou shalt hear
That thrill'd upon thy dying ear,

Then strange sympathies shall wake,
The flesh shall thrill, the nerves shall quake,
The wounds renew their clotter'd flood,
And every drop cry blood for blood!

(1828)