| ПАВЛО МАСЛАК |
| РАССКАЗЫ | ПОВЕСТИ | ПЕРЕКЛАДИ | POETICA |
|
Смерть, не паній, хоча і визнають Тебе за най великого цабе (Це ті, хто вже очікує тебе), Хоча лише у снах ти ладиш лють. Та ні, у снах – безмежна каламуть, Де всяк із задоволенням гребе До тебе. Адже тіло вже слабе, Й сама душа занапастила путь. Всяк долі раб, як і король, і троль – То війни, то хвороби, то зло слів, Всі сплять. Чим сон від макових голів Солодший, ніж твоя вадлива роль? Ти, смерть, на Божий Суд прийдеш. Авжеж! І, як останній ворог, ти – помреш! ____________ (Остання строчка сонету посилається на Перше Послання до Коринфян (15:26). |
|
Оригінал Holy Sonnet 10 John Donne Death, be not proud, though some have called thee Mighty and dreadful, for thou are not so; For those whom thou think'st thou dost overthrow Die not, poor Death, nor yet canst thou kill me. From rest and sleep, which but thy pictures be, Much pleasure; then from thee much more must flow, And soonest our best men with thee do go, Rest of their bones, and soul's delivery. Thou'art slave to fate, chance, kings, and desperate men, And dost with poison, war, and sickness dwell, And poppy'or charms can make us sleep as well And better than thy stroke; why swell'st thou then? One short sleep past, we wake eternally, And death shall be no more; Death, thou shalt die. (надруковано 1633) |
| © Павло Маслак, 2021 |
E-mail: maslak.kyiv@gmail.com |