| ПАВЛО МАСЛАК |
| РАССКАЗЫ | ПОВЕСТИ | ПЕРЕКЛАДИ | POETICA |
|
Не йди довічно у пітьму ночей, В похмурий вік палай на сході дня. А крик і шал не згасять світ очей. Хоч мудрагелі бачать суть речей, Не слухай їх, слова – пуста стерня. Не йди довічно у пітьму ночей. Мужі вісі мужні, з щирістю плечей, Танцюють в’яло посеред бабня. А крик і шал не згасять світ очей. Як дикуни, шукають свій єлей, Вони і сонце ловлять навмання. Не йди довічно у пітьму ночей. Натужно риється серед речей Сліпий гробар, ховає це вбрання. А крик і шал не згасять світ очей. О, Батько мій! Ти вище же, ачей, Моїх думок, – благослови ягня! Не йди довічно у пітьму ночей. А крик і шал не згасять світ очей. |
|
Оригінал * Dylan Marlais Thomas Do not go gentle into that good night, Old age should burn and rave at close of day; Rage, rage against the dying of the light. Though wise men at their end know dark is right, Because their words had forked no lightning they Do not go gentle into that good night. Good men, the last wave by, crying how bright Their frail deeds might have danced in a green bay, Rage, rage against the dying of the light. Wild men who caught and sang the sun in flight, And learn, too late, they grieved it on its way, Do not go gentle into that good night. Grave men, near death, who see with blinding sight Blind eyes could blaze like meteors and be gay, Rage, rage against the dying of the light. And you, my father, there on the sad height, Curse, bless, me now with your fierce tears, I pray. Do not go gentle into that good night. Rage, rage against the dying of the light. (1947) |
| © Павло Маслак, 2021 |
E-mail: maslak.kyiv@gmail.com |